Бублики, фото http://www.vladhleb.com/

Новомосковський Самарський Пустинно-Миколаївський монастир, фото А.Чарнего

У другій половині XIX століття Новомосковськ залишався повітовим містом. Є документ – лист капітана Генерального штабу Поповича до губернатора від 1862 року, в якому він повідомляв, що в місті була синагога та 3 православних церкви ( одну з них менше ніж через століття радянська влада знесе вщент ). Місто складалося з 70-ти кварталів, в ньому було 4.580 будинків, 20 вулиць, 9.786 жителів. Серед них дворяни, духовенство, купці, державні селяни, міщани та іноземці.

Зараз у приміщенні старовинної синагоги знаходиться ДЮСШ, фото А.Чарнего

У другій половині XIX століття після реформ були створені умови для розвитку ринкових відносин. В нашому місті основу господарства складала переробка сільгосппродукції. Одразу в Новомосковську виникає 9 заводів (шкіряні, млини, салотопні), на яких в 1870-х роках працювало 32 робітники. Найбільший шкіряний завод був розташований на місці сучасного механічного заводу. Крім того, було багато майстерень (шевські, бондарні, кузні). Новомосковськ славився своїми колесами, возами і бричками. На них робили замовлення з інших міст і продавали на ярмарках Харкова, Полтави і навіть Петербурга і Варшави. А бублики! Навіть у Катеринославі знали де випікали найсмачніші Новомосковські бублики.

На місці найбільшої в свій час шкіряної фабрики зараз розташований Новомосковський механічний завод, фото А.Чарнего

Були також цегельні заводи. Цегла була потрібна для будівництва тюрми, яка була на місці сучасного хлібозаводу. В’язниця була 3-поверхова з підвалами, там одночасно утримували близько 500 в’язнів. Зокрема, тут у 1880-х роках відбував покарання син відомої української письменниці Марко-Вовчок Богдан . Він був учасником народницьких організацій, які боролися проти царя та самовладдя.

Новомосковськ не був осторонь тих подій, які вирували по всій Україні після селянської реформи 1861 року, як системи заходів російського уряду, спрямованої на поступову ліквідацію в країні кріпосницьких відносин. 19 лютого 1861 був оприлюднений "Маніфест" про відміну кріпосного права, але за поміщиками залишалися всі їхні землі. Вони були зобов'язані надавати селянам так званий "садибний притулок" та тимчасові обробіткові ділянки. У 1863 році в селі Мануйлівка відбулося селянське повстання, яке було придушено за допомогою батальйону солдатів - селяни відмовлялися вносити викупні платежі за землю, вимагали наділення їх "дарчими ділянками". Повстання також відбувалися в селах Єлизаветівка та Вільне Новомосковського району.

А от з освітою у 1880-х роках було по-веселіше. У ці роки в Новомосковську у повітовому та парафіяльному училищі та в приватних школах працювало 15 вчителів та вчилося близько 140 учнів. У 1885 році земство відкриває ремісницьке училище, де навчали ковалів, слюсарів, ливарників та фахівців з деревообробки. Приймали хлопців з 14 років, які мали початкову освіту, а навчання тривало 4 роки. У 1890-х роках у місті з’явилася чоловіча та жіноча гімназія.

Саме в цей час, наприкінці XIX століття відбувається реставрація Троїцького Собору. Його розібрали, а потім відновили саме в такому вигляді, яким він був збудований у кінці XVIII століття Якимом Погрібняком .

Що збудували, що зруйнували та чим жило місто на початку XX століття читайте в наступних публікаціях…